Підручники

Партико Т. Б. Загальна психологія:

Вступ до загальної психології. Психологія як наука. Історичний розвиток психології. Психологія в системі сучасних наук. Об'єкт та предмет психології. Галузі психології. Практичне значення психології. Методи психології. Методи пояснення психіки людини. Методи розуміння психіки людини. Методи впливу на психіку людини. Природа та сутність психіки людини. Умови та чинники формування психіки людини. Матеріальні основи та фізіологічні механізми психіки. Головні властивості та функції психіки людини. Сфери прояву психіки людини. Свідома сфера. Несвідома сфера. Персонологія. Психологія особистості. Поняття про індивід, індивідуальність, особистість. Теоретичні напрями персонології. Психоаналітична теорія особистості...

Історія світової культури / За ред. В.М. Шейко: Культура первісної доби. Культура стародавнього єгипту. Культура дворіччя. культура стародавньої індії. Культура стародавньої греції. Культура стародавнього риму. Культура візантії. Культура стародавнього та середньовічного китаю. Культура середньовічного ісламського світу. Культура західнофропейського середньовіччя. Культура відродження. фропейська культура хvіі століття. Фропейська культура доби просвітництва. Культура XIX століття. Культура XX століття...
Гелей С. Д., Пастушенко Р. Я. Теорія та історія кооперації: Теоретичні основи кооперації. Правові засади діяльності кооперативних організацій в Україні. Кооперативні організації та системи кооперативів. Кооперативи. Природа кооперативів. Об'єднання кооперативів. Кооперативні системи. Типи та види кооперативів. Класифікація кооперативів. Кооперативи виробників. Кооперативи споживачів. Кооперативи виробників і споживачів. Кооперативні принципи. Принципи - фундамент кооперативу. Міжнародні та національні кооперативні принципи. Зміст міжнародних кооперативних принципів. Кооперативні цінності. Загальнолюдські цінності - підґрунтя кооперативних принципів. Базові цінності кооператорів. Етичні цінності кооператорів. Кооперативний рух. Кооперативна ідеологія...
Іваницька О.П. Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002): Основні проблеми світу після другої світової війни. Поляризація суспільно-політичних систем у післявоєнному світі. Особливості політичного розвитку. Соціал-реформістська модель організації суспільства: становлення та криза. Неоконсерватизм: суть та особливості. Розпад колоніальної системи та модернізація країн третього світу. Науково-технічний прогрес та постіндустріальне суспільство. Глобальні проблеми сучасності. Міжнародний тероризм як планетарна проблема. Провідні країни Європи та Америки. Сполучені Штати Америки. Гаррі Трумен - 33-й президент США. Наслідки другої світової війни для США. Повоєнна реконверсія та економічний розвиток. "Справедливий курс"...
Сбруєва А.А. Порівняльна педагогіка: Порівняльна педагогіка як галузь наукових знань. Основні історичні етапи розвитку порівняльної педагогіки. Предмет порівняльної педагогіки, її завдання та методи дослідження. Провідні чинники розвитку освіти в сучасних умовах. Провідні контекстуальні чинники розвитку освіти в кінці XX - на початку XXI ст. Глобалізація як чинник впливу на розвиток освіти. Визначення глобалізації. Політичний аспект впливу глобалізації на розвиток освіти. Економічний аспект впливу глобалізації на розвиток освіти. Культурний аспект впливу глобалізації на розвиток освіти. Сучасний стан і перспективи розвитку освіти в провідних розвинених країнах та в Україні. Загальна характеристика суперечностей і перспектив розвитку освітніх систем у сучасному світі...
Свинко Й. М., Сивий М. Я. Геологія: Загальна геологія. Основні відомості про Землю. Сучасні уявлення про Землю. Земля - планета Сонячної системи. Походження Землі. Будова й фізичні властивості Землі. Мінерали - складова земної кори. Хімічний склад земної кори. Кристалографічні властивості та форми мінералів у природі. Діагностичні ознаки мінералів. Найпоширеніші мінерали. Процеси зовнішньої і внутрішньої геодинаміки. Магматизм. Магма й утворення магматичних порід. Інтрузивний магматизм. Ефузивний магматизм. Класифікація магматичних гірських порід. Вивітрювання порід (гіпергенез). Фізичне вивітрювання. Хімічне вивітрювання. Продукти вивітрювання. Робота вітру. Вітри й вітрові процеси. Руйнівна робота вітру. Транспортна діяльність вітру. Акумулятивна робота вітру...

Веселовские (русские дипломаты)

Веселовские - три родные брата, русские дипломаты, выступившие на поприще государственной деятельности в царствование Петра I . 1) Авраам Павлович Веселовский - старший из братьев, в 1715 г. получил назначение в Вену на место резидента при императорском дворе. Вскоре, однако, его дипломатическая карьера прекратилась: в 1719 г. император Карл VI заключил союз с Англией и Польшей, направленный против интересов России, и приказал русскому резиденту в течение 8 дней выехать из Вены, не дав ему даже прощальной аудиенции. В Берлине Веселовский узнал о казнях, разразившихся над лицами, участвовавшими в замыслах царевича Алексея Петровича . Будучи сам, по-видимому, замешан в этом деле, он не поехал в Россию, а скрылся во владениях ландграфа гессен-кассельского. Правительство Петра усердно его разыскивало. Хотя Ягужинскому и удалось открыть убежище Веселовского, но ландграф отказался выдать его, и он провел остаток жизни за границей. 2) Исаак Павлович Веселовский, подобно старшему брату своему, начал свою службу в посольском приказе. Падение Меншикова , бывшего его покровителя, сделало его на время подозрительным в глазах правительства. В царствование Елизаветы Петровны он состоял учителем русского языка у наследника престола, великого князя Петра Федоровича , был членом государственной коллегии иностранных дел и умер в 1754 г. 3) Федор Павлович Веселовский также начал свою карьеру службой в посольском приказе. В 1707 г. Петр назначил его секретарем посольства при князе Борисе Ивановиче Куракине , отправленном тогда же в Рим. Из этого города Куракин переехал в Ганновер, потом в Лондон, и во всех этих переездах его сопровождал Веселовский. В 1711 г. Куракин был отозван в Россию, а Веселовский переведен в копенгагенское посольство, но уже в следующем году опять получил назначение секретарем посольства при Куракине, отправленном в Голландию. Из последней страны он, вместе с Куракиным, ездил в Брауншвейг (1714) и в Лондон (1716). Когда последовало удаление тогдашнего русского посланника при английском дворе, барона Шака, Веселовский получил приказ остаться в Англии и заведовать посольскими делами. В 1717 г. ему дано было звание резидента. За это время важнейшим политическим делом, о котором ему пришлось хлопотать, были переговоры о возвращении г. Висмара герцогу мекленбургскому. Через Веселовского также велись переговоры о соединении Англиканской и Восточной церквей; воспользовавшись ими, он построил в Лондоне православную церковь. В конце 1719 г. политика Англии приняла враждебное направление по отношению к России. Английское правительство, без всяких предварительных сношений с русским двором, заключило оборонительный союз с Австрией и Польшей, а затем отозвало своих резидентов из Петербурга и послало эскадру в Балтийское море. Веселовский протестовал против таких действий, но безуспешно; в начале 1720 года состоялось даже заключение трактата со Швецией, направленного против России. Это обстоятельство, а еще более дело брата его, Авраама Павловича, вызвало смещение Веселовского с поста посланника в Англии. Ему велено было отправиться в Копенгаген на место секретаря посольства. На это повеление Веселовский ответил отказом; ""поелику, - писал он, - его отзывают не для того, чтобы отправить в Данию, а для того, чтобы лишить его свободы за брата Авраама, то, чувствуя себя невинным, он никогда не выедет из Англии"". Когда он возвратился в Россию, в точности неизвестно. При Елизавете Петровне он состоял на военной службе, хотя и исполнял дипломатические поручения: именно в 1744 г. он отвозил князю ангальт-цербскому Христиану-Августу грамоту относительно брака дочери его с наследником русского престола, великим князем Петром Федоровичем. В 1748 г. он был церемониймейстером двора, в 1760 г. - генерал-майором и куратором Московского университета. По воцарении Екатерины II он был уволен в отставку. Год смерти его неизвестен. В 1717 г. в Лондоне был напечатан составленный им для английской королевы мемориал о сыне барона Герца, под заглавием: ""Memore de M. Wesseloysky a la reine d'Angleterre, concernant le fils du baron de Goertz"".


© 2009-2022  librarium.inf.ua