Підручники

Сбруєва А.А. Порівняльна педагогіка:

Порівняльна педагогіка як галузь наукових знань. Основні історичні етапи розвитку порівняльної педагогіки. Предмет порівняльної педагогіки, її завдання та методи дослідження. Провідні чинники розвитку освіти в сучасних умовах. Провідні контекстуальні чинники розвитку освіти в кінці XX - на початку XXI ст. Глобалізація як чинник впливу на розвиток освіти. Визначення глобалізації. Політичний аспект впливу глобалізації на розвиток освіти. Економічний аспект впливу глобалізації на розвиток освіти. Культурний аспект впливу глобалізації на розвиток освіти. Сучасний стан і перспективи розвитку освіти в провідних розвинених країнах та в Україні. Загальна характеристика суперечностей і перспектив розвитку освітніх систем у сучасному світі...

Давиденко Г.Й. Історія зарубіжної літератури XX століття: Французька література. Екзистенціалізм у французькій літературі. Ж. П. Сартр, А. Камю. Модерністська проза початку XX століття. Розвиток німецької драматургії. Б. Брехт. Тема війни у німецькій літературі XX століття. Е. М. Ремарк, Г. Белль. Філософське підґрунтя творчості Томаса Манна. Австрійська література XX століття. Р.-М. Рільке, П. Целан, Ф.Кафка. Англійська література. Новітня англійська література. Т. Еліот, У. Голдінг. Норвезька література. Г. Ібсен, К. Гамсун. Американська література. Джек Лондон. Ернест Міллер Хемінгуей. Особливості розвитку літератури США. Г. Лонгфелло, О' Генрі, Т.Драйзер. Латиноамериканська література. Г. Марксе. Література Сходу. Японія. Китай. Роман - антиутопія XX ст...
Усі українські письменники / Упорядники Ю.І. Хізова, В.В. Щоголева: Анатолій Дімаров. Богдан-Ігор Антонич. Валер'ян Підмогильний. Василь Барка. Василь Стус. Василь Симоненко. Володимир Сосюра. Іван Нечуй-Левицький. Іван Франко. Василь Королів-Старий. Леся Українка. Максим Рильський. Олександр Олесь. Олесь Гончар. Ольга Кобилянська. Павло Тичина. Панас Мирний. Улас Самчук. Валерій Шевчук. Володимир Винниченко. Григір Тютюнник. Григорій Квітка-Основ'яненко. Григорій Косинка. Григорій Сковорода. Іван Багряний. Іван Карпенко-Карий. Іван Котляревський. Леонід Глібов. Ліна Костенко. Микола Куліш. Микола Хвильовий. Михайло Коцюбинський. Михайло Старицький. Олександр Довженко. Остап Вишня. Тарас Шевченко. Українське шестидесятництво. Андрій Малишко. Борис Грінченко...

Смирнова Софья Ивановна

Смирнова (Софья Ивановна) - талантливая писательница. Родилась в 1852 г.; замужем за известным актером Н.Ф. Сазоновым . Начала писать очень рано. Уже в 1871 г. напечатала в "Отечественных Записках" роман "Огонек" (отд. изд., Санкт-Петербург, 1875; в "Семейной Библиотеке", 1890), за которым быстро последовали там же напечатанные романы "Соль земли" (1872; отд., Санкт-Петербург, 1875), "Попечитель учебного округа" (1873; отд., Санкт-Петербург, 1874; роман полуисторического характера, действие в 20-х гг.), "Сила характера" (1876; отд., Санкт-Петербург, 1876) и "У пристани" (1879; отд., Санкт-Петербург, 1880). Затем С. почти перестала писать беллетристические произведения и в течение 20 лет напечатала только несколько рассказов в "Новом Времени" и "Северном Вестнике" - "Химера", "В огонь и в воду", "Личное оскорбление", "Сын солдатки", "Петербургская прислуга" и другие; они собраны в книге "Повести и рассказы" (Санкт-Петербург, 1897). Для сцены С. написала пьесы "Сообщники" (поставлена 1877), "Муравейник" (1898) и "Девятый вал" (1899), из которых последняя имела успех. Изредка С. помещает в "Новом Времени" фельетоны общественного характера или посвященные изложению новых книг. По таланту, блесткам остроумия и чисто мужскому складу ума С. занимает одно из первых мест в ряду наших женщин-писательниц; но большие ожидания, которые возбудили ее первые произведения, не оправдались. Когда очень молодой девушкой С. писала свои первые романы, у нее были определенные стремления и порывы, и хотя эти стремления были довольно наивны и не шли дальше обычных тогда порывов к разумной деятельности для женщины, но они были согреты увлечением молодости, "огонек" их передавался читателю. По мере того как увлечения стыли, у писательницы точно исчезло определенное отношение к жизни, наблюдательность ушла в мелочи и, наконец, угасло самое желание делиться своими впечатлениями от жизни. Фельетоны С. часто обращали на себя внимание литературностью, остроумием, уменьем не банально подойти к предмету, но и в них нет определенного отношения к вещам, и они больше скользят по душе читателя, чем задевают ее. С. Венгеров.


© 2009-2022  librarium.inf.ua