Підручники

Політологія / За ред. Кремень В. Г., Горлача М. І:

Що і як вивчає наука про політику. Політика - соціальне явище. Предмет та метод науки про політику. Становлення та розвиток політичних знань. Політичні ідеї Стародавнього Світу. Політичні вчення в Середньовіччі. Проблеми теорії політики в епоху Відродження. Політичні вчення в XVI -XVII ст. Розвиток політичної думки в XVIII ст. Політична думка в Європі, Росії кінець XVIII - XIX ст. Сучасні політичні вчення Заходу. Формування політичної думки в Україні. Джерела політичних знань. Основні напрями і тенденції розвитку суспільно-політичної думки в XIX - початку XX ст...

Ратушняк Г.С. Топографія з основами картографії: Предмет та задачі топографії й картографії в екологічному моніторингу. Визначення топографії й картографії та їх зміст. Зв'язок топографії й картографії з іншими науками, історія їх розвитку та організацій форми. Картографічні образно знакові просторові моделі. Карти та їх властивості. Класифікація карт. Географічні атласи та їх класифікація. Суть та структура регіональних екологічних атласів. Математична основа побудови географічних карт. Моделі поверхні Землі та її розміри. Математична основа карт. Картографічні проекції. Системи координат в топографії та картографії. Основні лінії та площини еліпсоїда. Географічні координати. Плоскі прямокутні координати. Полярні та біполярні координати". Висота точок...
Колодний А. Історія релігії в Україні. Православ'я в Україні: Православна церква України в складі Московської патріархії і під управлінням Священного Синоду (1686-1917). Централізація православної церкви, перетворення її на складову частину російської державної структури. Втрата Київською митрополією колишнього авторитету і впливу. Становлення і розвиток православно-церковних структур на Лівобережній Україні та Слобожанщині. Особливості православної церкви в Запорізькій Січі. Характер релігійності запорізького козацтва. Церква після скасування Січі. Становище православної церкви "а Правобережній Україні, Поділлі та на Волині в умовах наступу католицизму. Православна церква після поділів Польщі. Православна церква і духовна культура в Україні XVIII ст...

Скобелев Михаил Дмитриевич

(1843-1882 гг.) - генерал от инфантерии (1881 г.), один из лучших полководцев второй половины XIX в., его называли "русским Бонапартом", столь похожи были вехи их биографии. Родился в дворянской семье, его отец был генерал-лейтенантом, дед - комендантом Петропавловской крепости. C раннего детства воспитанием ребенка занимался его дед, он старался внушить внуку уважение к царю, вере и отечеству. Свою именную саблю "За храбрость" он повесил над люлькой внука. Далее его воспитание проходило под надзором француза Жирарде. Некоторое время учился в Петербургском университете. Затем по семейной традиции поступил на военную службу и стал юнкером Кавалергардского полка. Через пять лет, блестяще сдав экзамены, был принят в Академию Генерального штаба, в 1868 г. окончил ее. Он был оставлен в Генеральном штабе, но спокойная служба его не прельщала. Россия в это время присоединяла Среднюю Азию, и молодой офицер уехал в Туркестан. Участвовал в Хивинском походе 1873 г. В январе - феврале 1876 г. войска вод его командованием нанесли поражение восставшим под Андижаном и Асаке, что привело к ликвидации Кокандского ханства. Именно в туркестане за ним закрепилось прозвище Белый Генерал (по-тюркски "Ак -паша"). Одетый во все белое, на белом коне, он неизменно выходил победителем во всех сражениях. В 1876 г. он был назначен первым военным губернатором и командующим войсками Ферганской области. Он сделал многое для хозяйственного освоения этого края. В период обострения русско-турецких отношений на Балканах просит назначения в Дунайскую армию (группировка русских войск, действовавшая против Турции в бассейне Дуная и на Балканах). В русско-турецкую войну 1877-1878 гг. состоял ординарцем при штабе главнокомандующего 14-й пехотной дивизии генерал-майора М.И. Драгомирова. Командовал отрядом под Плевной и на Шипке. Во время осады Плевны принял под свое командование 16-ю Сводную казачью дивизию, которая стала называться Скобелевской. В феврале 1878 г. войска под его командованием заняли Сан-Стефано (под Стамбулом). В 1880-1881 гг. руководил второй Ахалтекинской экспедицией, во время которой к России были присоединены туркменские племена. В 1882 г. в Москве при загадочных обстоятельствах он внезапно скончался.


© 2009-2022  librarium.inf.ua