Підручники

Мєднікова Г.С. Українська і зарубіжна культура XX століття:

Світосприйняття людини XX століття і характерні риси культури цього часу. Формування нової картини світу та ідеалу особистості в XX ст. Особливості художньої культури XX ст. Нове в художній мові авангарду. Париж - батьківщина авангарду. Вплив примітивізму на мистецтво авангарду. Значення примітивізму для розвитку авангарду. Анрі Руссо - засновник примітивізму. Примітивізм в українському мистецтві. Фовізм - початок відходу від принципів класичного мистецтва. Основні принципи фовізму. Анрі Матісс - теоретик і відомий художник фовізму. Кубізм - нова ера в живописі. Нова концепція станкового живопису в кубізмі. Три періоди розвитку кубізму. Значення кубізму для розвитку мистецтва XX ст...

Рутинський М. Й., Стецюк О. В. Музеєзнавство: Основи музеєзнавства. Музейні установи в системі освіти, культури і туризму. Музеєзнавство як наука. Об'єкт, предмет та структура науки. Історія розвитку музейної справи в Україні. Класифікація музеїв України. Основні напрями роботи музеїв. Фондова робота. Експозиційна діяльність. Комерційна та фандрайзингова діяльність. Нові інформаційні технології музейної справи. Ринкові засади музейного менеджменту й маркетингу. Суть та завдання музейного менеджменту. Організація ефективного музейного маркетингу. Налагодження PR-комунікацій між музеєм та суспільством. Організація взаємовигідної співпраці музеїв із туристичними фірмами. Географічно-туристична пам'яткознавча характеристика визначних музеїв України...
Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування: "Етика ділового спілкування" як навчальна дисципліна та її завдання. Спілкування як основа життєдіяльності людей та їхньої взаємодії. Ділове спілкування та його особливості. Культура ділового спілкування. Гуманістична спрямованість спілкування. Спілкування як науково-практична проблема. Етика й культура спілкування в пам'ятках історії та літератури. Початок формування в Україні наукової думки про спілкування. Дослідження етики й культури спілкування на сучасному етапі. Напрямки вивчення культури та етики спілкування в Україні. Моральні передумови ділового спілкування. Моральна культура як етична основа спілкування. Моральна культура спілкування та її рівні...
Історія сучасного світу / За ред. Г.К. Парієнко: Основні тенденції суспільного розвитку країн світу після Другої світової війни. Україна в контексті світового розвитку. Предмет та основні завдання курсу «Історія сучасного світу». Джерела та українська історіографія. Сучасний поділ та класифікація країн світу. Зміни у світі після Другої світової війни. Формування нової системи міжнародних відносин на основі принципу мирного співіснування. Основні тенденції світового суспільного розвитку. Соціально-політичний та економічний розвиток країн Західної Європи у другій половині XX - початку XXI століття. Особливості повоєнної відбудови та подальшого розвитку держав Західної Європи. Європейська інтеграція. Вплив Європейського Союзу (ЄС) на розвиток інтеграційних процесів у Європі...

Марфа Ивановна

Марфа Ивановна - великая ""инокиня"" - царица, мать царя Михаила Федоровича (умерла в 1631 г.). Дочь избранного в ""тысячу"" Грозного Ивана Васильевича Шестова, из захудалого, но ""доброго"" рода (одного корня с Салтыковыми и Морозовыми), Ксения Ивановна около 1585 г. вышла замуж за сына знатного боярина и родственника царского Никиты Романовича - Федора . Она имела от него несколько человек детей, из которых большинство умерло в младенчестве, и к 1601 г. в живых оставались только Татьяна и Михаил (будущий царь). В этом году суровая опала государева, постигшая ""Никитичей"" Романовых, разрушила семейное счастье Ксении Ивановны. Как и муж ее, насильственно постриженная в монашество (с именем Марфы), она была разлучена даже и с детьми и сослана в заточенье в Заонежские погосты. Только торжество Самозванца вернуло ей свободу, и годы 1606 - 1608 она прожила, вероятно, в Ростове, куда Филарет (бывший Федор Никитич) был поставлен в митрополиты, с сыном (дочь была уже замужем за князем Иваном Михайловичем Катыревым-Ростовским ). В 1608 г. Филарет был схвачен тушинцами и отвезен в их ""столицу"", а в начале 1610 г., ""отполоненный"" у них, попал в Москву. Сюда же переселилась, не знаем когда, и Марфа с сыном, пережила здесь страшные дни народного восстания в марте 1611 г., томительную и тягостную осаду и только по приходе второго земского ополчения, в сентябре 1612 г., отпущенная поляками, выехала в свою приданную вотчину, село Домнино (Костромской губернии), откуда ездила по ближайшим монастырям, молясь о муже. Между тем по освобождении Москвы земский собор наметил сына ее в цари. До окончательного провозглашения его царем с ней, вероятно, велись переговоры, чтобы получить ее согласие. 21 февраля Михаил был провозглашен царем, 14 марта в костромском Ипатьевском монастыре Марфа с сыном принимала соборное посольство и после нескольких, больше требуемых этикетом, отказов благословила сына на царство, а 2 мая торжественно вступила с ним в Москву. При молодом, неопытном, довольно мягком государе и послушном сыне его матери должна была принадлежать большая роль в управлении. Однако, инокиня - царица очень редко выступала как соправительница сына. Такой можно видеть ее, например, в деле известного архимандрита Дионисия (XVI, 376 - 377) по поводу его книжных исправлений, когда его допрашивали в ее покоях, в Вознесенском монастыре, и когда напуганная новой ""ересью"" царица изъявила согласие на суровое наказание невинного исправителя. Ее влияние было больше келейным, но оно ярко сказалось в составе правящей среды при царе Михаиле, в которую Марфа с самого начала ввела своих родственников: братьев Салтыковых, Михалкова и других. Заняв крупные посты и опираясь на родство с матерью-царицей, они, особенно Салтыковы, стали почти временщиками, давая чувствовать свою силу массе служилого люда, разбирая и раздавая родне и друзьям дворцовые и черные, а то и владельческие - служилых людей земли. Впрочем, встречаются жалобы и на саму Марфу, в отбирании вочтин у служилых людей. С возвращением из плена Филарета (1619) влияние матери и ее значение падают, Салтыковы даже попадают в ссылку. Хозяйство, рукоделья и богомолье были главным уделом царицы-инокини. - Погребена она в усыпальнице Романовых - в Новоспасском монастыре - Удовлетворительной в научном отношении биографии Марфы нет. П. Л.


© 2009-2022  librarium.inf.ua